ПЕРЕМО́КЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до перемо́кнути, перемо́кти. Капітан, перемоклий до нитки, міцно стискав в зубах давно погаслу люльку (Ірчан, II, 1958, 329).

2. у знач. прикм. Мокрий, змокрілий. Загортаючися в перемоклу киптарину та ховаючи мокрі коси, шукала [Маруся] очима, — не знала, де дітися (Хотк., II, 1966, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 231.