ПЕРЕМИКА́Ч, а́, ч. Пристосування для перемикання (див. перемика́ння1). Марта клацнула перемикачами, зв’язалася з черговим радарних установок (Собко, Срібний корабель, 1961, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 225.