ПЕРЕЛІ́ТНИЙ, а, е.

1. Той, що здійснює переліт (у 1 знач.), летить з місця на місце. Сідав [на камінь] перелітний птах — а він все лежав, мовчазливий, німий (Хотк., II, 1966, 204).

2. Який відлітає на зиму в південні краї, а влітку повертається на батьківщину, де будує гнізда і розмножується (про птахів). Попід хмарами лине перелітне птаство — качки, гайки, журавлі (Довж., Зач. Десна, 1957, 476); * У порівн. Перелітними птицями летять чутки, збираються в ключі і несуть на своїх крилах найдорожче слово — земля (Стельмах, І, 1962, 361); Добрий настрій до Михайла так уже й не повернувся. Відлетів він у той день геть, немов перелітний птах у вирій (Збан., Сеспель, 1961, 135); // мисл. Стос. до місця, де пролітає дичина. Хоч ми й приїхали туди вдосвіта, проте всі місця перелітні захопили інші мисливці (Досв., Вибр., 1959, 405).

◊ Перелі́тний птах; Перелі́тна пта́ха (пти́ця) — про людину, що не живе довго на одному місці. Козачковському так хотілося, щоб гостеві було добре в його небагатій, але затишній хаті, щоб Тарас, перелітний птах, почував себе дома у нього (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 346); Така "перелітна птаха", якою я була і мусила бути по умовах нашої сцени, могла заробляти тільки "перельотами" (Л. Укр., III, 1952, 700).

3. заст., діал. Такий, що скоро проходить або змінюється; скороминущий. Весняная сила в душі моїй грає, Її не зломили зимові морози міцні, Її до землі не прибили тумани важкі, Її не розбила і ся перелітная буря весня́на (Л. Укр., І, 1951, 95); Лиш перелітна краска по її лиці свідчила мені, що мої слова запали в її душу (Коб., III, 1956, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 217.