ПЕРЕЛЮТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, док. Перестати лютувати (див. лютувати¹); // перен. Перестати бушувати (про вітер, шторм і т. ін.). Шторм перелютував біля турецьких берегів, і до нас дійшли лише ліниві мертві брижі (Логв., Давні рани, 1961, 5).

ПЕРЕЛЮТУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., перех., заст.

1. Лютувати, паяти ще раз, повторно або заново, по-іншому.

2. Лютувати, паяти все або багато чого-небудь, одне за одним.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 220.

Перелютувати, ту́ю, єш, гл.

1) Перезлиться.

2) Перепаять.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 125.