ПЕРЕЛЮ́БНИК, а, ч., заст. Той, хто перелюбствує. — Вмирай, вмирай, старий дурню.. Так тобі й треба, розпусникові, перелюбникові (Драч, Іду.., 1970, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 220.

Перелюбник, ка, м. Прелюбодѣй, блудникъ. Писав я до вас ув одному листі, щоб ви не мішались із перелюбниками. Коринѳ. І. V. 9.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 125.