ПЕРЕ́ЛЮБ, у, ч., заст. Те саме, що перелю́бство. [Xуса:] А се ще що за норови? Вгамуйся і рада будь, що не тягну тебе на суд за марнотратство і перелюб, а покриваю все для честі дому! (Л. Укр., III, 1952, 165).

Пере́люб чини́ти — порушувати подружню вірність; перебувати у позашлюбному любовному зв’язку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 220.

Перелюб, бу, м. Прелюбодѣяніе, блудъ. Хто розведеться з жінкою своєю, хиба за перелюб, та ожениться з иншою, робить перелюб. Єв. Мт. XIX. 9.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 125.