ПЕРЕЛЕ́СНИК, а, ч.

1. Казкова істота чоловічої статі, яка, літаючи до жінок у вигляді вогненного змія, спокушає їх. Їй здалось, що до Нимидори вже літав перелесник (Н.-Лев., II, 1956, 198); Навіть удень буває тут сумно й темно, а ночами, коли йняти віри людям, там шугають бур’янами золоті коні, котяться клубки, літають огневі змії-перелесники (Вас., І, 1959, 270); * У порівн. Вітер, немов перелесник грайливий, Коси твої цілував жартівливо (Забашта, Вибр., 1958, 59).

2. перен. Те саме, що споку́сник. Одного зацькує [вельможний пан] хортами або ведмедя випустить на нього.. А іншому підсуне досвідченого перелесника відбити дружину чи то наречену (Тулуб, Людолови, І, 1957, 280).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 212.

Перелесник, ка, м. Первонач. значеніе: искуситель. Так называется бѣсъ, въ видѣ огненнаго змѣя (— метеоръ), летающій къ женщинѣ. Коли б не тирлич, був би я твій панич, — каже перелесник-чорт любі дівчині, коли мав проти його зілля тирлич при собі. Ном. № 245.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 124.

переле́сник — у народних повір’­ях — казкова істота чоловічої статі, яка, літаючи до жінок (дівчат — звідси ще літа́вець) у вигляді вог­ненного змія, спокушає їх, зводить на перелюб, доводить до смерті; у Лесі Українки в «Лісовій пісні»: «Перелесник — гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волос­сям, з чорними бровами, з блиску­чими очима»; інакше змальовано перелесника в повісті Б. Грінченка «Під тихими вербами»; див. ще змій. Коли б не тирлич, був би я твій панич, — каже перелесник-чорт любій дівчині (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 440.