ПЕРЕКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перекува́ти¹; // переку́то, безос. присудк. сл. * Образно. На сталь наші ніжні серця тут було перекуто. Безсмертям своїм ти і нас окрилила, Москва! (Перв., І, 1958, 323).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 210.