ПЕРЕКУ́ПЩИК, а, ч., розм. Те саме, що переку́пник. Ніжною текучою масністю сіяли його червоні сап’яни; їх зразу ж виривали із рук ярмаркові перекупщики і шевці (Стельмах, II, 1962, 114); — Продешевили, — сказав Петру.. — Віддати такого доброго коня отому перекупщикові! (Чаб., Балкан. весна, 1960, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 209.