ПЕРЕКРИ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перекриви́ти. Софія Павлівна провела очима трохи перекривлену, придавлену часом постать свого чоловіка (Коп., Вибр., 1948, 165); Лице її було перекривлене безмірним переляком (Фр., VI, 1951, 437); Хома з перекривленим ротом, весь мокрий, блищав од поту (Коцюб., II, 1955, 88); Напівзаголена, немолода вже Анна була така смішна з.. перекривленою "по-панському" головою, що ніхто.. не міг вдержатися від сміху (Вільде, Сестри.., 1958, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 206.