ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Обмінюватися вигуками, криками; давати знати про себе один одному окликами. До півночі чутно було, як вартові перекликались (Стор., І, 1957, 168); Дівчата на кручі посідали.. Весело з хлопцями перекликалися (Головко, І, 1957, 220); // Видавати по черзі голосні крики (про птахів, тварин). Сичі в гаю перекликались (Шевч., І, 1963, 3); Безтінний день. Мовчання світове, Де дано коникам самим перекликаться Сухим сюрчанням (Рильський, Поеми, 1957, 234); // чим. Видавати по черзі голосні звуки (про неживі предмети). Перекликались різноголосими сиренами автомашини (Жур., Вечір.., 1958, 398); День і ніч в усі кінці неосяжної країни їдуть тисячі поїздів. Перекликаючись гудками, вони ніби повідомляють, що один везе до міста хліб, другий — в колгосп трактори (Іст. укр. літ., II, 1956, 333); * Образно. Людські серця, кажуть, можуть перекликатись (Скл., Орл. крила, 1948, 55).
2. Голосно звучати по черзі. Пальці в пальці заплітаються, І видзвонюють стежки, Голоси перекликаються (Мал., Звенигора, 1959, 285); Звуки гітари то невидимими дзвіночками перекликаються між собою тихо й печально, то рокочуть, здіймаючи справжню бурю (Ткач, Жди.., 1959, 57).
3. з чим, перен. Бути схожим на що-небудь, співзвучним з чимсь, нагадувати про що-небудь. Старі народні звичаї перекликались із звучанням бурхливого часу й самі оновлювались, набуваючи вже іншого, новітнього змісту (Довж., І, 1958, 336); Поема "Данило Галицький" [М. Бажана], трактуючи боротьбу руського народу за свою незалежність проти німецьких псів-рицарів,.. по суті перекликається з днями великої битви проти фашизму (Мал., Думки.., 1959, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 198.