ПЕРЕКВІТУВА́ТИ, у́є, док., розм. Перестати квітувати; відцвісти. Жито вже переквітувало, стояла тиха сонячна година, жодна стеблина не ворухнеться (Горд., II, 1959, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 191.

Переквітувати, ту́ю, єш, гл. Отцвѣсть. Уже жито переквітувало. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 120.