ПЕРЕКВІ́ТЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до переквітува́ти. На ровах зеленими човниками поблискують листи конвалії; темніють круги чебрецю, парасольки переквітлого тмину (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 623).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 191.