ПЕРЕКАЛАТА́ТИ¹, а́є, док. Перестати, закінчити калатати (про дзвін, дзвоник).

ПЕРЕКАЛАТА́ТИ², а́ю, а́єш, док., діал. Пережити; перебитися. — Ади, ось тут жиє моя тітка, ходімо до неї, будемо літом робити, а зиму якось перекалатаємо (Фр., І, 1955, 363).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 190.

Перекалатати, та́ю, єш, гл. Перезвонить во всѣ колокола.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 120.