ПЕРЕКАЗИ́ТИСЯ, ажу́ся, а́зишся, док.
1. Сказитися, стати скаженими (про всіх або багатьох тварин). Усі собаки переказились.
2. перен., розм. Стати несамовитим; оскаженіти (про всіх або багатьох людей). — А нам же яка порада буде? — загули козаки, дивлячись, що усе їх начальство чи переказилось, чи кат їх зна (Кв.-Осн., II, 1956, 163); — Чи ви переказилися, чи дурману наїлися, чи що з вами сталося? — кричав сердито о. Лука (Вас., 1, 1959, 121).
3. перен., розм. Заспокоїтися після буйства, витівок, пустощів. Незважаючи на свій поважний вік, як сидів, він перекинувся головою вниз, покотився в яр, став там дубала, подригав ногами. Обоє товариші чекали, сміючись, поки Кость переказиться (Вас., II, 1959, 153); * Образно. Згодом Лаврик, зігрівшись у Даринчиних обіймах, заснув, а ще згодом, як трохи переказилася гроза, — задрімала й Даринка (Вирган, В розп. літа, 1959, 275); // Стати статечним, розсудливим після бурхливого, гулящого життя, нерозважних вчинків; споважніти. Мати і тітка Олена тепер уже не лаяли і не проклинали Надію, а всіляко допомагали їй. Вони казали, що Василь переказиться та й стане господарем і добрим чоловіком (Чаб., Тече вода.., 1961, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 189.