ПЕРЕ́ЙМОМ, присл., діал. З перервами; іноді. Він закохався у дорогах. Як ходив він переймом, то ходив, коли йому пожадається, не поспішаючись (Вовчок, І, 1955, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 188.

Переймом нар. Съ перерывами. Ходив він часом і на Дін, — не що-року, а так, як йому по вигоді… ходив він переймом. МВ. ІІ. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 119.