ПЕРЕЙМИ́ТИ, перейму́, пере́ймеш, док., перех., діал. Перейняти. [Овлур:] А напевно ж мусив Хтось їхати на тім коні, котрого Я переймив! (Фр., IX, 1952, 227); Михайло мав звичку послугуватися книжними словами.. Так привикав до тих слів, начеби [начеб] їх уже змалку переймив (Март., Тв., 1954, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 188.