ПЕРЕЙМЕНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЙМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Давати кому-, чому-небудь нове ім’я, нову назву. Так і скипіла [Ліна], так і кинулась: — Я вам не колгосп, щоб мене перейменовувати! Раніш треба було думати! (Гончар, Тронка, 1963, 139); Лютченка звали Федір Семенович, але дружина.. перейменувала його на Федра (Мокр., Сто.., 1961, 17); З’їзд постановив перейменувати місто Петроград в Ленінград (Іст. УРСР, II, 1957, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 188.