ПЕРЕЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЖИ́ТИ, переживу́, переживе́ш і діал. пережи́ю, пережи́єш, док.
1. перех. Жити довше, ніж хто-, що-небудь, після смерті кого-небудь або загибелі когось, чогось. Ніхто не може світа пережити (Номис, 1864, №389); Було в Анта три жони, яких він набагато пережив, а від них мав синів… (Скл., Святослав, 1959, 12); Переживши не одне людське покоління, дуб уже почав всихати з вершини (Шиян, Гроза.., 1956, 22); // Бути, існувати, зберігатися довше, ніж що-небудь (про предмети, явища і т. ін.). О тіні велетнів славетних наших! О славнії творці, поети вмерлі! Немає вас, а слава ваших діл Пережива людськії покоління (Сам., І, 1958, 83); Невідомо лишень, з якої причини ігумен не велів в той час рушати бібліотечної зали, запевняючи, що вона пережиє єще [іще] і новий монастир (Фр., VIII, 1952, 138); // Зберігати своє значення після смерті свого творця або сучасників (про твори літератури, мистецтва і т. ін.). [Гречухін:] Краса — вища від помилок… Так, твори переживають людей (Коч., II, 1956, 98); Нема Остапа Вишні. Щедру силу Він в книги вклав, що нас переживуть (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 140); Живу, пишу не для хвали, Та марю, щоб пісні могли Мій день печальний пережити (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 62).
◊ Пережи́ти свій вік; Пережи́ти себе́: а) зберегти своє значення після смерті. Хто цілком на послугу народу Віддає своє життя слабе В боротьбі за щастя, за свободу — Тільки той переживе себе! (Стар., Вибр., 1959, 96); б) втратити своє значення за життя; не задовольняти вже чиїх-небудь потреб, вимог життя. [Криштоф:] Упадають останки середньовіччини [середньовіччя], дрібна продукція пережила свій вік — капітал концентрується (Фр., IX, 1952, 363); Трудящим класам довелось переконатися на досвіді, що старий буржуазний парламентаризм пережив себе, що він зовсім несумісний із завданнями здійснення соціалізму.. (Ленін, 35, 1973, 227).
2. перех. Жити, існувати певний час. Перші сліди завжди робив він [лось] сам, за ним виступала дружина, пробиваючи своїм тілом стежку для двох малят, що переживали тільки першу зиму (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 54); Так я пережив із рік. Спершу було трудно, а далі нудно (Вовчок, VI, 1956, 251); Здавалося, що сил не вистачить навіть для того, щоб пережити день (Збан., Крил. гонець, 1953, 34); // Жити, існувати під час певних подій, явищ; переносити події, явища навколишнього життя (перев. тяжкі). В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як то вона їх пережила (Мирний, IV, 1955, 255); Дивізія переживала важкі дні.. Вся наддніпрянська й наддністрянська контрреволюція наступала на Щорса пліч-о-пліч з білополяками (Довж., І, 1958, 206); Незабутні дні переживав Тарас Григорович під час зустрічі з славетним негритянським актором А.-Ф. Олдріджем (Слово про Кобзаря, 1961, 134); І скажуть колись люди: коли сей народ пережив і такі часи і не загинув, то він сильний (Л. Укр., V, 1956, 434); Пережили і війни і біду, визволили землю молоду (Тич., І, 1957, 83); // Перебувати в певному стані, проходити яку-небудь стадію розвитку. Світ переживає епоху бурхливих національно-визвольних революцій (Програма КПРС, 1961, 38); Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука.., 8, 1968, 9); Шевченко як майстер пережив цікаву еволюцію (Рильський, III, 1956, 242).
3. перех. і без додатка. Знаходити в собі сили перенести, витерпіти щось. Трудно, звичайно, й зараз, але трудно зовсім якось по-інакшому, бо знаєш тепер, заради чого доводиться скруту переживати, знаєш, що незабаром кінець їй (Гончар, II, 1959, 342); З усіх дітей Артем найтяжче, найболючіше переживав утрату батька (Головко, II, 1957, 388); — Я вбила матінку мою ріднесеньку!.. Вона не переживе такого сорому! (Кв.-Осн., II, 1956, 452); — А чим же їй, — питаю, — жити, коли землю одібрати? — Переживе, гладка! Хіба сама не при здоров’ї ще? (Мирний, III, 1954, 36); Кілька днів тому, коли стався був між ними розрив, думала — не переживе. Життя без нього для неї одразу згасло, злиняло, втратило сенс (Гончар, Людина.., 1960, 5).
4. перех. Зазнавати якого-небудь почуття, мати якийсь настрій і т. ін. Чуючи той солодкий жах, який завжди переживає людина на самоті з величними проявами природи, я стояв і тріпотів нервами (Хотк., II, 1966, 314); Того дня після безсонної ночі Шевченко переживав приплив найгнітючішого суму (Тулуб, В степу.., 1964, 370); І ви почали Якимові гаряче викладати про все, що вам довелося бачити сьогодні, про ті чарівні та милі почування, які ви пережили (Мирний, IV, 1955, 324); [Ромодан:] Прийшла війна. А після неї скільки і радості і горя довелося пережити нам усім!.. (Корн., II, 1955, 348); // за кого — що і без додатка. Відчувати хвилювання, неспокій щодо кого-, чого-небудь. Для нього не було різниці між дійсністю й сном. Яка різниця, коли у сні так само бачиш, смієшся, страждаєш, переживаєш? (Коцюб., II, 1955, 287); — Ну-ну, простудишся, а тоді переживай за тебе (Донч., V, 1957, 476); Він стільки пережив за ці хвилини, вболіваючи за свого дружка, якому аж ніяк не зичив лиха, що тепер ладен був зректися навіть своїх попередніх слів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 56).
5. перех. Зосереджувати свої думки, почуття на якомусь явищі, події. [Яків:] Перш ніж писати в газету, ти сама все переживи серцем, а тоді вже — людям… (Зар., Антеї, 1961, 51); // Відтворюючи в свідомості які-небудь події, уявляти себе учасником їх. Василь сидить на порозі в клуні, пригадує моменти з недавньої вистави, переживає все наново і сміється, і жестикулює, вигукує (Вас., II, 1959, 198); Вкупі з відважними дослідниками хлопчик переживав цікаві пригоди, боровся з полярною кригою (Донч., VI, 1957, 496); Подію, очевидно, треба самому згадати, навіть пережити ще раз уявою, щоб точніше розповісти (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 20); // У театральному мистецтві — перейматися почуттями й думками сценічного образу. — Ну, річ відома, — ви занедужали… перевтома… се й не дивниця: так переживати свої ролі… (Л. Укр., III, 1952, 697).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 180.