ПЕРЕДУЧО́РА, присл. Напередодні учорашнього дня, два дні тому. Чотирнадцятий день минув передучора від часу, як моя мати лягла в постіль (Коб., III, 1956, 206); Коли її втомлений погляд, пронизуючи далечінь над містом, черкнув мій позір, мене покинула втома. Здалось — це не ми передучора ще сварливо зустрілись. Не її я вилаяв дурепою (Досв., Вибр., 1959, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 178.