ПЕРЕДУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Перестати дуріти. Дмитро в той самий день, не чекаючи, нім [поки] дєдя [батько] передуріє, ..ляпнув, що бере за жінку Катерину (Хотк., II, 1966, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 178.

Передуріти, рію, єш, гл. Перестать сумасбродствовать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 118.