ПЕРЕДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕДУ́МАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. і неперех., про кого — що і без додатка, також із спол. щ о. Думати, роздумувати про все, багато чого-небудь або про всіх, багатьох; обдумувати все або багато чогось. І жаль їй було сина, і якось чудно було, як почала вона передумувати, що він говорив з нею, який він був (Н.-Лев., І, 1956, 106); Любить він читати про якісь пригоди й героїчні вчинки відважних людей, а тоді довго передумує прочитане (Донч., І, 1956, 53); Мотря так і впала на скриню! — ..Скільки я літ працювала, скільки нічок недосипала, думок передумала, здоров’я вкоротила, поки цього добра наскладала! (Мирний, І, 1949, 265); [Параска:] Зніметься [Мар’яна], піде та гляди — аж до півночі нема… а тут ждеш, ждеш, передумаєш, переболієш серцем, поки прийде (Вас., III, 1960, 39); * Образно. Вітер хворий віє стиха… То біжить над море синє, То на гори тихо лине. І над кручею в задумі Передумує всі думи (Олесь, Вибр., 1958, 226).
2. перех. і неперех., про кого — що і без додатка. Думати, роздумувати про кого-, що-небудь знову, багато разів. Думала я й передумувала довгенько собі… Ні, таки я їй скажу! (Вовчок, І, 1955, 213); — Не пухла мені голова від думок. А війна змусила самого про все подумати й передумати (Жур., Дорога.., 1948, 198).
3. перев. док., неперех., з інфін. і без додатка. Міняти своє рішення; відмовлятися від задуманого. Дуже хочу бути в Криворівні і досі не передумав (Коцюб., III, 1956, 331); — Ой, мабуть, перепаде нам від Салогана, — знову в задумі повторює Матвій, непомітно пасучи очима за Октавом Пігловським, в надії, що той передумає їхати до управителя (Стельмах, І, 1962, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 178.