ПЕРЕДРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДРЕКТИ́, речу́, рече́ш; мин. ч. передрі́к, рекла́, ло́; наказ. сп. передречи́; док., перех. Передбачати, передвіщати майбутнє; пророчити. Вчителі передрікали йому блискучий шлях життя, однаково чи буде Геннадій художником, чи буде артистом (Вол., Місячне срібло, 1961, 15); В. І. Ленін геніально передбачав і передрікав майбутні грандіозні завоювання радянської науки, що тепер стали дійсністю (Рад. Укр., 15.VI 1961, 1); Хоч славнозвісний професор і передрік смерть у найближчі години, Аркадій промучився ще понад тиждень (Вільде, На порозі, 1955, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 176.