ПЕРЕДЛІ́ТНІЙ, я, є. Який передує літу або має місце, буває, відбувається перед літом. Тепла передлітня ніч глибоким забуттям огортала дівочі почуття (Ле, Ю. Кудря, 1956, 37); А в гаї ходить передлітній шум, Березам білим коси розплітає (Рильський, II, 1956, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 170.