ПЕРЕДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Держати, тримати щось де-небудь довше, ніж слід. Передержувати фотографію у проявнику.
2. Тримати когось де-небудь протягом певного часу. Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива — я вичуняла; та була така квола, що лікар не пораяв з осені віддавати мене до інституту, а передержати хоч зиму дома (Мирний, IV, 1955, 334).
3. заст. Переховувати десь кого-, що-небудь. Колись на Яхрема скрізь подейкувано, що він крадене передержує (Гр., II, 1963, 314); На раду зібралися старші [вихованці].. Вирішили — днів з скілька передержать Мишка потайки в [дитячому] будинку (Вас., II, 1959, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 167.