ПЕРЕДВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Який передує вечору або має місце, буває, відбувається перед вечором. По затінках між зеленими садами, між сірими стінами загравали вже передвечірні фіолетові тіні (Вас., І, 1959, 247); На вікнах будинків палають багрянці передвечірнього сонця (Мик., І, 1957, 481); Схвильовано завмер передвечірній час над містом, по-весняному розквітлим: останній промінь сонця ще не згас, а ліхтарі вже сяють жовтим світлом (Забіла, Поезії, 1963, 15); Передвечірні сутінки; Передвечірня тиша.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 165.