ПЕРЕГРАВА́ТИ, раю́, рає́ш, недок., ПЕРЕГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. перех. У певній послідовності або багато разів грати в яку-небудь гру, на музичних інструментах, на сцені. Артистка переграла всі драматичні та ліричні ролі старого репертуару (Минуле укр. театру, 1953, 71); Перегравши кілька пісень, звичайно співав [Юрчик] (Гжицький, Опришки, 1962, 175).
2. тільки док., перех. і неперех. Закінчити грати; відіграти (у 2 знач.). Музика переграла і стихла (Мирний, III, 1954, 263).
3. перех. Грати в яку-небудь гру, на музичних інструментах, на сцені довше або вправніше за кого-небудь. [Тетяна:] Заграйте, дідусю, такої, щоб я досхочу натанцювалася. [Явдоким:] Колись не таких танцюристих перегравав (Кроп., V, 1959, 170); Радянські спортсменки у відмінному стилі переграли своїх суперниць і здобули перемогу (Веч. Київ, 24.IV 1961, 3).
4. перех. і без додатка. Грати в яку-небудь гру, на музичних інструментах, на сцені ще раз, повторно або заново, по-іншому.
5. перех. і без додатка. Грати на сцені, надмірно виявляючи, підкреслюючи які-небудь почуття. — Вам зовсім не йде обрана вами роль… Або ви її дещо переграєте (Руд., Вітер.., 1958, 60); Актор переграє.
6. тільки док., неперех. Те саме, що переброди́ти2. Пиво переграло (Сл. Гр.); * Образно. — Менше б ото говорив. А засилав би старостів. Дівчина, як вино, ждать довго не буде, переграє (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 156.