ПЕРЕГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переголи́ти. Новобранці з переголеними чубами ходять по городах (Мирний, IV, 1955, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 154.