ПЕРЕГОВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переговори́ти. Раусліта ніщо не може здивувати в цій вже дуже давно продуманій і десятки разів переговореній з самим собою розмові (Собко, Любов, 1935, 51); // перегово́рено, безос. присудк. сл. В’язальниці передрімали і тепер перемовлялися. Чи було коли все переговорено в них? (Горд., II, 1959, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 153.