ПЕРЕГЛЯ́НУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до перегля́нути. Один [корінець] скидається на другий, один такий, як другий, так наче всі ті переглянуті вже купи були одним довгим, безконечним корінцем (Коцюб., І, 1955, 208); Весь світ завалений.. ще не переглянутими (!!!) книжками (Л. Укр., V, 1956, 313); // перегля́нуто, безос. присудк. сл. — Подивимось ще по других хатах. Треба, знаєте, щоб усе було переглянуто… (Мирний, IV, 1955, 383).

2. у знач. прикм. Який переглянуто. Неясно пригадалися найкращі героїні перечитаних романів, переглянутих кінофільмів (Ле, Міжгір’я, 1953, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 152.