ПЕРЕВТІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перевті́лити. Батечки, скільки-то напастей і спокус зазнавали святі затворники від лукавих чортів, перевтілених у багатих вельмож з повними жменями золота й самоцвітів (Козл., Ю. Крук, 1957, 396).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 147.