ПЕРЕВО́ДЧИК, а, ч., рідко. Той, хто що-небудь переводить (у 2 знач.). Наносили до Явдохи накрадене.. За те тітці Явдосі, як сховачу й переводчику, доставалася половина всього… (Мирний, І, 1949, 237); Старий Щербина, бувало, обдурював на ярмарках тертих продавців: і степових.. згонщиків,.. і кучматих румунських циган-переводчиків (Стельмах, І, 1962, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 146.