ПЕРЕВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. переви́с, ла, ло і переви́снув, нула, ло; док., чим, над чим, на що. Перегинаючись, повисати над чим-небудь. Обережно тримаючись за рухливі, на коліщатках двері, Мар’ян перевисає тулубом над миготливим полотном залізниці (Стельмах, І, 1962, 162); З узбережжя на острів Труханів Перевисне повітряний міст (Криж., Під зорями.., 1950, 8); На півнеба перевисла над землею веселка (Зар., Антеї, 1962, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 140.