ПЕРЕ́ВЕРТОМ, присл. Перевалюючись, перевертаючись через голову; перекидом. Отаман.. прожогом кинувсь до Шмалька, але рибалка, мов кліщами, схопив його за руку і крутонув навколо себе з такою дужою силою, що той перевертом полетів на землю (Добр., Очак. розмир, 1965, 56); Він звернув з дороги на зелений моріжок спадистого берега, хотів відпочити, та зірвався і перевертом полетів униз (Коцюба, Перед грозою, 1958, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 138.