ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, тня, ч. 1 Людина, що зрадила свої переконання. — Правда Наливайкова, що на нас може напасти, як коршун на курчат без квочки, отой перевертень лядський, гетьман Жолкєвський (Ле, Наливайко, 1957, 344); Народ мій є! Народ мій завжди буде! Пощезнуть всі перевертні й приблуди І орди завойовників-заброд! (Сим., Земне тяжіння, 1964, 18).

2. міф. За народними повір’ями — людина, чаклуванням обернута на тварину або предмет; нечиста сила, що набрала вигляду кого-, чого-небудь. Хто в траві — врівні з травою; Хто в воді — врівні з водою; Хто у лісі — врівні з лісом, Ніччю — перевертнем бісом? (Бор., Тв., 1957, 119); Найдавнішими з них [вірувань] є пережитки тотемізму у вигляді віри в перевертнів — у здатність людей обертатися на тварин і навпаки, а також обожування сил природи (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 495).

3. діал. Непородиста, нечистокровна тварина; помісь. Перевертні [вівці] продаються або вирізуються на лій (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 138.

Перевертень, тня, м.

1) Отступникъ, ренегатъ. Тим часом католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити. К. ЧР. 10.

2) Выродокъ. (Вівці) перевертні продаються або вирізуються на лій. О. 1862. V. Кух. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 111.

пере́вертень — за народними по­вір’ями — людина, чаклуванням обернута на тварину або будь-який предмет; також нечиста сила, що набрала вигляду кого-, чого-не­будь; перевертні живуть то як лю­ди, то як звірі, тобто ведуть под­війне існування; вони небезпечні, бо людина часто не може й знати, хто перед нею — справжня звірина чи перевертень (див. вовкула́ка); перевертнями є відьма, чаклун, сам чорт; вони ж можуть зробити перевертнем людину; про це бага­то мовиться в народних казках і легендах.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 438.