ПЕРЕВЕРТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. переверта́ти і переверта́тися. За пана Цеглинського [редактора "Зорі"] багато дознали ми справжнього перевертання своїх творів (Сам., II, 1958, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 6. — С. 136.
переверта́ння —
1) магічний засіб перетворення (наприклад, людини на звіра, звіра на людину, людини на дерево і т. ін.); поширений у народних баладах, казках; у «Тополі» Т. Шевченка дівчина «тополею стала», а в «Лісовій пісні» Лесі Українки Мавка стає вербою; див. ще оборо́тництво;
2) переверта́ння догори́ дном — магічний акт, що має на меті змінити один стан іншим (звичайно нещасливий щасливим).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 438.