ПЕРЕВА́ЛОЧНИЙ, а, е, розм. Стос. до перевалки. Потоковий і перевалочний способи [збирання врожаю] дозволяють значно підвищити продуктивність праці і скоротити потребу в робочій силі (Хлібороб Укр., 8, 1968, 18); // Признач. для перевалки. Від мису Осиновець теж виступило з тисячу чоловік, які мали зустріти тих, що прямували од перевалочної бази (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 133.