ПЕРЕВАЖА́ЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до переважа́ти.

2. у знач. прикм. Який має перевагу, звичайно кількісну. Артилеристам з прикордонниками було дуже важко стримувати переважаючі сили противника на державному кордоні (Кучер, Чорноморці, 1956, 37); Азот і кисень — переважаючі складові частини атмосферного повітря (Наука.., 2, 1957, 19); З появою свіжих овочів і фруктів переважаючими стравами повинні бути овочеві і фруктові (Укр. страви, 1957, 31).

3. у знач. прикм. Найпоширеніший, панівний. В липні 1924 року було прийнято рішення про виділення районів з переважаючим молдавським населенням у самостійну автономну республіку (Ком. Укр., 4, 1967, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 132.