ПЕРЕВ’Я́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. перев’я́зувати. Почав [цирульник] сварити та лютитися на селян, що бралися самі до перев’язування ран (Фр., VIII, 1952, 346); Ранок застав Глашу за перев’язуванням бійців (Бойч., Молодість, 1949, 49); Деякі способи будівництва — техніка перев’язування швів, кладка каменів.. — свідчать про значний досвід [племен древньоямної культури] у будівельній справі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 148.

перев’я́зування — магічний акт охоронного характеру: перев’я́зу­вання ві́кон і двере́й у хаті, де лежить покійник; перев’я́зування де­ре́в — обряд для охорони саду; пе­рев’я́зування хресті́в на моги́лі (рушником), — «щоб мертвий по воскресінні міг ним утертися».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 438.