ПЕРЕВ’Я́ЗКА, и, ж.

1. Дія за знач. перев’яза́ти, перев’я́зувати. Поранені.. терпеливо чекали перев’язки (Жур., Вечір.., 1958, 257).

2. Те, чим перев’язано що-небудь. В новеньких сукнях кольору хакі, з білими перев’язками й червоними хрестами.. призвичаювались [сестри] до похідної обстановки (Трубл., І, 1955, 54); // перен. Те, що охоплює, ніби перев’язуючи, що-небудь; смуга навколо чогось. У хлібного пильщика на черевці є три жовті перев’язки (Шкідн. поля.., 1949, 108).

3. Те саме, що пере́в’яз. Горленко підвівся з ліжка і, тримаючи руку на перев’язці, рушив.. до костьолу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 270).

4. Пов’язка, накладена на хворе місце, рану і т. ін. Він завжди збивав собі перев’язку. Через те рана дуже довго гоїлась (Мик., II, 1957, 218).

5. буд. Те саме, що пере́в’язь 1. Щоб кладка була міцна, треба робити її з перев’язкою швів, щоб кожний вертикальний шов одного ряду був перекритий цеглою наступного ряду (Колг. Укр., 8, 1958, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 148.