ПЕРЕБІСИ́ТИСЯ, бішу́ся, бі́сишся, док.

1. тільки 3 ос. Захворіти на сказ, водобоязнь (про всіх або багатьох тварин). Собаки перебісилися.

2. перен., розм. Перестати лютувати, дратуватися, скаженіти. І таки мусив Терентій вискочити з хати й податися по господарству, поки не перебіситься старий… (Стельмах, І, 1962, 461).

3. перен., розм. Заспокоїтися, стати врівноваженим, розсудливим. — Ти, сину, не дуже хапайся з тим сватанням. Василина молода. Нехай трохи перебіситься (Н.-Лев., II, 1956, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 127.