ПЕРЕБІ́РКА, и, ж. Легка внутрішня стінка, що розділяє на частини яке-небудь приміщення, простір і т. ін.; перегородка. Пілот і механік сиділи в кабіні біля пристроїв, і їхні місця не були навіть відділені скляною перебіркою (Смолич, Ми разом.., 1950, 149); Я задраїв перебірки від першого відсіку та центрального поста (Логв., Давні рани, 1961, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 127.

Перебірка, ки, ж.

1) Переборка, сортировка.

2) Переодѣванье. Свою пітну одежу скидають, а надівають чисту — на цій переборці їх застали. Новомоск. у.

3) Дощечка или палочка, вставляемая между рядами ткацкой основы для раздѣленія ихъ. Вас. 167.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 109.