Про УКРЛІТ.ORG

перебігати

ПЕРЕБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. Ви́бігати в чому-небудь або як-небудь протягом певного часу; пробігати. Якби тільки вчитель дозволив босоніж заходити до класу… Я й босий зиму перебігаю! (Гончар, І, 1959, 8); Всю зиму надворі босоніж перебігали [діти] (Стельмах, І, 1962, 222).

ПЕРЕБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док.

1. неперех. Бігом пересуватися з одного місця на інше, в інше. Ходить [Денис], перебіга з-під одного дерева під друге, руки ломить, сам себе не тямить (Кв.-Осн., II, 1956, 413); Гуро швидко перебігав від одного дерева до другого (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 235); Як тільки звернув [Анатолій] на неї увагу, вона перебігла до іншого віконця і припала до скла (Руд., Остання шабля, 1959, 56); * Образно. Легенький вітрець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билинку… (Мирний, І, 1949, 125); // перен. Швидко йти, проходити, змінюючись у свідомості; переходити, переключатися на що-небудь інше (про думки). Перебігають в голові думка за думкою (Мур., Бук. повість, 1959, 169); Все життя моє вмить перебігло перед очима (Коцюб., II, 1955, 404); Думки перебігли до лікарні, де чекає завтрашнього ранку Сергій Боровик (Собко, Справа.., 1959, 293): // перех., перен. Відтворювати в думках, уяві. Парубок.. задивився на один хутір, на другий; пригадав хазяїнів їх, перебігав у пам’яті їх дочок (Мирний, І, 1949, 128); Він.. перебіг думками давню історію й зауважив скрізь культурний широкий розвиток через просвіту, через знання науки (Н.-Лев., І, 1956, 616).

2. перех. і неперех. Пробігати через що-небудь; бігом, швидко минати щось. І разом обойко перебігали вони темні сади, де рожевії квіти пахли й вода дзюрчала (Вовчок, І, 1955, 335); Де-не-де попереду нас із хуркотом перебігали по лататтю сполохані курочки (Досв., Вибр., 1959, 406); Обоє вони перебігли греблю і вибігли на пригорок (Н.-Лев., IV, 1956, 104); Франка перебігла вулицю і повернула в Потік (Чорн., Визволення, 1949, 123); Наша автомашина перебігла вулицями великого села (Вол., Наддн. висоти, 1953, 118); // кого, перех. Перетинати кому-небудь дорогу або випереджати когось. А на тихому Дунаю Нас перебігають Січовики-запорожці (Шевч., II, 1963, 343); Хлопці будуть, як лошачки, то перебігати діда, то лишатися далеко позаду, а Оксана буде все йти разом (Стеф., І, 1949, 117).

3. неперех. Переходити на бік ворога, противника. Діти духом почули зрадливу Андрієву думку і з дивною легкістю перебігають у ворожий табір (Вас., II, 1959, 90); — Косінський вийшов з П’ятки, до півночі був бій, багато наших перебігають на той бік, а інших полягло (Ле, Наливайко, 1957, 76).

4. перех. і неперех. Швидко переводити з предмета на предмет (очі, погляд). Механічно перегортає [Вова] листки, перебігає очима засіяні дрібним писанням сторінки (Вас., І, 1959, 85); Михайло шелестів газетними аркушами, перебігав поглядом по заголовках (Загреб., Європа. Захід, 1961, 292); Кость перебіг очима кількись [кілька] рядків, накинутих олівцем під малюнком (Л. Янов., І, 1959, 454); // Швидко переходити з предмета на предмет (про очі, погляд). Пожовклі карти Рукопису старого помаленьку Перебігають стомленії очі (Фр., XI, 1952, 298); Його очі швидко перебігали з одного обличчя на інше (Десняк, Вибр., 1947, 194); Чіпка глянув на секретаря; очима вони стрілись. Мишачий погляд не видержав палкого та гострого і в одну мить перебіг на діло (Мирний, І, 1949, 254).

5. неперех. Швидко переміщатися, пересуватися (про тінь, світло і т. ін.). Від протягу світло на постаменті блимає, і чорні тіні від статуї, від кістяка і від шкільних лав перебігають по стінах і по підлозі (Л. Укр., III, 1952, 111); Довгі сліпучі промені спадали сюди в садок і, перебігаючи хутко, нишпорили попід деревами (Смолич, І, 1958, 92); // перен. З’являючись, відбиватися і щезати на обличчі (про вираз певного настрою, почуття і т. ін.). Як не таїлась вона, але її очі сміялись і на губах перебігав осміх (Н.-Лев., І, 1956, 390); По лиці хворої перебіг промінь теплого почуття, вона хотіла щось промовити (Кобр., Вибр., 1954, 108); Легка хмаринка спогадів миттю перебігла обличчям Черняєвої (Донч., II, 1956, 71); // Проноситися, лунати (про шум, крик і т. ін.). Десь погнались дорогою якісь сани, бо їх живі дзвінки добились і до мене, перебігли своїм звуком через душу (Коб., III, 1956, 80); Десь благодатний рокіт грому Зітханням щастя перебіг (Рильський, II, 1946, 97).

Моро́з (дрож і т. ін.) по́за (за) шкі́рою (по спи́ні і т. ін.) перебіга́є — відчувається страх, огида і т. ін. Вітер дуденить у зрушений попід обважнілими стріхами очерет. Звуки ці страшенно не подобаються собакам, і вони так виють, що аж мороз поза шкірою перебігає (Руд., Остання шабля, 1959, 212).

6. неперех. Минати, проходити (про час, пору). Літечко настане — не знаєш, коли воно й перебіжить (Мирний, III, 1954, 306); Двадцять п’ять років оце перебігло з того дня (Ю. Янов., І, 1954, 13).

7. неперех., перен. Проходити, протікати певним чином, з яким-небудь результатом. Хвороба у неї перебігала важко (Сенч., Опов., 1959, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 125.

Перебігати, гаю, єш, гл. О собакахъ, волкахъ: закончить періодъ течки. Сука вже перебігала.

Перебігати, га́ю, єш, сов. в. перебігти, біжу, жи́ш, гл.

1) Перебѣгать, перебѣжать. Голодний поле перебіжить, а голий три. Ном. № 648. Дівчата з відрами бігли… перебігаючи Дашковичеві дорогу. Левиц. Пов. 102. Июли це перебіга йому дорогу чорт. Рудч. Ск. II. 21.

2) Забѣгать, забѣжать впередъ, встрѣчать, встрѣтить. Пішла вона у церкву, а роботник і собі: перебіг її та й став на криласі. Мнж. 92. А на тихому Дунаю нас перебігають січовики-запорожці. Шевч. 259.

3) Пробѣгать, пробѣжать. Перебігли чотирі милі дороги. Мет. 184.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 108.

вгору