ПЕРЕБУ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до перебу́ти².

2. у знач. прикм. Минулий; прожитий. Гей, облітає яблуневий цвіт! Шкода, Марино, перебулих літ! Приснилися, проснилися… і зникли… (Рильський, II, 1956, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 132.