ПЕРЕБО́РЕНИЙ, ПЕРЕБО́РОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переборо́ти. Спраглий язик промивала Ганна Федорівна борною, радіючи, що тяжка хвороба переборена і чоловік тепер житиме (Шиян, Баланда, 1957, 72); Очі займались недобрим вогнем, як часом хто з хлопців, хазяйських синів, його у чому переборе, і тільки втішався він хижо, коли переборотий милості просить у його (Дн. Чайка, Тв., 1960, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 128.