ПЕРГА́МЕНТНИЙ, а, с.

1. Прикм. до перга́мент 1. Кістлявий, голий по пояс писар.. виводив на пергаментному згортку щось подібне до малюсіньких п’явок і гусені (Тулуб, Людолови, І, 1957, 161); // Написаний на пергаменті. Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи (Н.-Лев., IV, 1956, 32).

2. перен. Який своїм виглядом нагадує пергамент (у 1 знач.), схожий на пергамент (звичайно про жовту, суху шкіру людини). Пергаментне обличчя професора брижиться.., що означає його усмішку (Вол., Місячне срібло, 1961, 56); Кожна жилка, кожна кісточка [на руці] просвічує крізь тонку пергаментну шкіру (Дім., І будуть люди, 1964, 57).

Перга́ментний папі́р — те саме, шо перга́мент 3. З агави одержують тонкі міцні нитки, з яких виробляють одежу, мотузки, пергаментний папір тощо (Наука.., 12, 1956, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 121.