ПЕРГА́, и́, ж., спец. Зібраний бджолами квітковний пилок рослин, який вони змочують нектаром, складають у комірки стільників, утрамбовують і заливають медом. На квітках, то злітаючи вгору, то знову сідаючи на пахучі чашечки, клопоталися обсипані пергою джмелі й бджоли (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 120.