ПЕРВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Бути першим, переважати інших у чому-небудь. Вона первувала в колі місцевої аристократії (Смолич, Дитинство, 1937, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 120.