ПЕНТАГРА́МА, и, ж. Правильний п’ятикутник, всередині якого на його сторонах побудовані рівнобедрені трикутники; в середні віки вважався магічним знаком. П’ятикутна зірка, яку звали пентаграмою, тобто фігурою з п’яти прямих рисок, служила їм [піфагорійцям] також за символ здоров’я (Знання.., 4, 1966, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 117.