ПЕНЗЕЛЬО́К, лька́, ч. Зменш.-пестл. до пе́нзель 1. Савка ж зразу став випробовувати пензельком фарби (Головко, II, 1957, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 116.